Вітаю Вас на моєму блозі !

Я, Василик Марина Степанівна, 

працюю викладачем української мови та літератури 

Вищого  професійного училища
 № 24 м. Заставна.

        Освіта – вища   

        ВНЗ: Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

        Дата закінчення ВНЗ: 30.06. 2003 р.

        Спеціальність:  українська мова  та література

        Кваліфікація: філолог,  викладач української   мови  та  літератури

        Загальний педагогічний стаж:   17 років

       Мої кредо

Педагогічне: «Учень, не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який потрібно запалити»

Творче : «Тільки творчий вчитель виховає творчого учня»

Життєве: « Совість - найкраща повчальна книга з тих, якими ми володіємо, в неї слід заглядати частіше.

   Учитель – не просто професія, бо він не тільки допомагає здобувати знання, але й виховує особистість, свідомого громадянина. Саме тому до дітей треба йти лише з любов`ю, інакше вони відчують фальш і не відкриють свої серця.

      Для покращення якості знань учнів сьогодення вимагає пошуків нових шляхів навчання. Та одне з головних завдань учителя – допомогти учневі навчитися самостійно здобувати знання. Кожен урок повинен сприяти розвитку інтересів учнів, набуттю ними навичок самоосвіти.  Українська мудрість стверджує: «Можна привести коня до водопою, але пити воду кінь повинен сам». Тому на своїх уроках я впроваджую форми і методи, які забезпечують самостійність навчання учнів (пошук необхідної інформації в бібліотеці, інтернеті, написання рефератів тощо).
   У сучасному мовному просторі, де нові знання та інформація подвоюються шаленими темпами, кожні 2-4 роки,  комп’ютерні технології стали невід’ємною частиною спілкування, отримання даних, розвитку творчих здібностей і самоосвіти. Для учнів це природний та цікавий шлях до розвитку уміння спілкуватись. Тому актуальність використання комп’ютерних технологій на уроці полягає саме в ефективності поєднання корисного і цікавого, навчання і розваги, наочності й інформативності. Саме це дозволяє по-новому підійти до проблеми, над вирішенням якої я працюю, а саме: «Використання інтерактивних технологій навчання на уроках української мови та літератури». 
   У своїй діяльності використовую різноманітні комп’ютерні технології: мультимедійні презентації, електронні таблиці, відеоматеріали,  Інтернет-ресурси, електронні словники.

     Інтерактивні та комп’ютерні технології відіграють важливу роль в організації навчально-виховного процесу завдяки тому, що вони надають учителю можливість урізноманітнити форми та методи роботи на уроці. Використовуючи комп’ютер, маю можливість організувати індивідуальну, парну й групову форми роботи. 
        Сучасний урок української мови та літератури відмінний від уроків, які проводили у 70-х, 80-х і навіть 90-х роках: змінюється життя, а поряд із ним змінються цілі навчання. Ці зміни диктують пошук нових форм і методів педагогічної роботи, щоб зробити навчання цікавим, різноманітним і захоплюючим.
   Щоб забезпечити ефективність навчання, повноцінність уроку, необхідно поєднувати репродуктивну та пошукову діяльність. Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і вчитель повинен прагнути дати йому не лише певний вантаж знань, а й навички мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати. Тому підбираю ігрові форми роботи одним учням і пропоную проблемні, дискусійні завдання іншим відповідно до вимог педагогіки, психології, підліткової фізіології.
       Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з хорошими орієнтувальними навичками та творчими здібностями. Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам’ятати те, що йому говорять, не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні отримання задоволення від навчання.
       Розвиток творчого потенціалу людини є основним завданням будь-якого навчального закладу. Для його реалізації потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. У цьому основна суть навчально-виховного процесу. Учень – не об’єкт, а насамперед творець свого власного «Я».
    Крізь призму діяльності учня необхідно переосмислити саму структуру навчально-виховного процесу, перейти до вирішення проблеми розвитку та реалізації творчих здібностей кожного учня. Перебудова навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію функцій учителя. Різко зменшується питома вага його виконавчої діяльності на уроці і, відповідно, зростає функція організаційна. Це вимагає глибокого оволодіння педагогічною технологією, вмінням прогнозувати в деталях діяльність кожного учня. Лише за цієї умови вчитель зможе повноцінно включати учня в діяльність як свого «партнера».
       Використовую різні форми й технології уроку, спрямовані на активне засвоєння нового матеріалу й поглиблення раніше вивченого, щоби дати учням хороші знання. Кожен учень має право на те, щоб усі її задатки, закладені природою, розвинулися якомога повніше. Отже, навчальний процес намагаюся будувати так, щоби сприяти свідомій співучасті особистості, яка освоює предмет. 
      Освіта мусить поставити в центр процес знаходження кожним істини, тобто шлях пізнання. О.Потебня сказав: «Знання відносне, тим часом як пошук істини нескінченний». Радість від шукання і пізнання істини називається інтелектуальним почуттям, яке необхідно плекати від самого дитинства. Тоді головним для вчителя стає залучення учня до процесу пошуку. Саме робота із уже згаданими опорними схемами дозволяє набути одне з найважливіших сучасних умінь учня - це вміння кодувати великий обсяг інформації, вибудовувати логічні ланцюжки для міркування, а значить, оволодівати  новими способами  діяльності, чого так не вистачає в сучасному, багатому великим об'ємом інформації  світі.

     Педагогічний процес на уроках мови та літератури будується за принципом діалогу, полілогу й багатий на імпровізації. Точкою відліку стає учень і його рух у часі й просторі відносно себе самого. Для реалізації свого життя зараз і в майбутньому дитина мусить вибирати для себе той чи інший ідеал. Українська словесність відкриває безмежний світ, у якому можна працювати над собою – набувати знання, розвивати самоаналіз, саморефлексію, самосвідомість. Методика створює умови, в яких з’являється і потреба, і бажання ставити запитання і шукати відповіді.
     Я впроваджую різні форми, методи уроку, спрямовані на активне засвоєння нового матеріалу й поглиблення раніше вивченого, щоб дати учням глибокі знання.  Здійснюю такі форми опитування: індивідуальну, групову, фронтальну, при яких над завданнями працюють окремі учні, група учнів або весь клас. Залежно від того,  яке завдання ставиться на уроці, обираю форми й методи, які сприяють розвитку вмінь і навичок логічного й творчого мислення. Часто це інтерактивні методи навчання.

         Треба зазначити, що інтерактивні методи в жодному випадку не можуть бути самоціллю, тому краще добре оволодіти кількома методами, ніж абияк – усіма. На уроках української мови на різних етапах  використовую опорні схеми, які дають можливість учням узагальнити матеріал, самостійно чи з допомогою вчителя визначити місце того чи іншого мовного явища в мовній системі. 
         Сучасний  педагог  на  уроці  і  психолог, і  актор, і  режисер  одночасно.

Тому, готуючись  до  уроків, враховую  не  тільки  особливості  групи, але  й  психологію, вікові  особливості, потенційні  можливості  окремого  учня, знаходжу  і  стараюсь  реалізувати  на  уроках  такі  методичні  прийоми, які  дають  дітям  відчуття  самостійності  й  творчої  участі  в  процесі  вивчення  предмета.

        Дуже добрий результат із перевірки знань учнів дають бліц-відповіді, заповнення таблиць, схем, робота з картками, тестовий контроль, складений за рівнями навченості. Усе це дає змогу залучити якомога більше учнів до роботи на уроці, перевірити якість виконання домашнього завдання.  
    Здійснюю диференційований та індивідуальний підхід до учнів, зокрема даю учням можливість обирати домашнє завдання із кількох вправ.
  Цікавлюся новітніми методиками. Інноваційні освітні методики й технології активно впроваджую на уроках, раджу іншим учителям. Постійно здійснюю міжпредметні зв’язки.             Регулярно поповнюю кабінет української мови та літератури словниками, художньою літературою, методичними посібниками, таблицями, роздавальним матеріалом, цікавими статтями про письменників із періодичної преси. Умію продукувати оригінальні ідеї. Виховні заходи проводжу за власними сценаріями.

     «Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель,» - цю думку В.Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі. Але в наших силах змінити це. Учитель повинен навчити дитину вчитися – це його головне завдання.