Виховна година на тему: «Особливості трудового виховання в сучасній сім’ї»
Мета: ознайомити учнів з важливістю їх залучення до праці, розкрити роль сім’ї в організації праці учнів.
Праця – великий творець людської
особистості, духовного багатства, моральної чистоти. І всі ми, вчителі та
батьки, прагнемо до того, щоб наші діти були працелюбними, добрими. А як же
цього добитися? То ж спробуємо відшукати відповідь
Праця – головний вихователь.
Необхідно допомогти дитині побачити в ній джерело розвитку своїх здібностей і
моральних якостей, підготувати її до активного трудового та суспільного життя,
до свідомого вибору професії.
У сучасній сім'ї повинно
здійснюватися вирішення завдань щодо формування у дитини моральних рис у
процесі трудового виховання.
Трудове виховання – процес
залучення дітей до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно
корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них
творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.
Трудове виховання має також своїм
завданням здійснення початкової професійної освіти та профорієнтації,
формування працьовитості, моральних рис, естетичного ставлення до цілей,
процесу та результатів праці.
Трудове виховання в сім'ї проникає
в усі явища суспільного життя і повинне здійснюватися всіма педагогічними
засобами у процесі будь-якої педагогічно доцільної діяльності з дитиною..
Актуальність даного питання полягає
у важливості трудового вихованні дітей в сім'ї. Саме в родині закладаються
основи моральності людини, формуються норми поведінки, розкриваються внутрішній
світ та індивідуальні якості особистості. Сім'я сприяє не тільки формуванню
особистості, але і самоствердженню людини, стимулює її соціальну, творчу активність,
розкриває індивідуальність.
Сім'я – це найменша клітина нашого
суспільства, в якій, як і в фокусі, відображається все життя нашої країни –
говорив В.О. Сухомлинський. Шлюб двох людей не є ще сім'єю, вона виявляється і
зміцнюється з народженням дітей. Ще з малечку дітей привчали до праці.
Велику увагу трудовому навчанню
дітей приділяв і В.О. Сухомлинський. "Трудове виховання, – зазначав він, –
це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно".
Працю дитини видатний педагог розглядав
у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та
інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми
людьми, вони повинні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя
дітей немислиме без праці, без фізичної і духовної напруги. "Життя тисячу
разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає
своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гру в працю, а
саме справжнє трудове життя".
Пам'ятки з виховання
працьовитості.
• Щодня привчайте дитину до праці. Доберіть їй посильні трудові доручення і
терпляче домагайтесь їх виконання.
• Радійте успіхам дитини, заохочуйте її трудові починання. Нехай вас не
дратують невдачі. Навчіть малюка, як треба робити правильно.
• Ніколи не карайте дітей працею.
• Виховуйте працелюбність і повагу до праці інших особистим прикладом,
намагайтеся робити так, щоб у вас слово не розходилося з ділом.
• Обов'язково розповідайте дітям про свою виробничу і громадську діяльність,
про працю ваших знайомих, яких вони знають.
• Не залишайте поза увагою розповідь сина чи доньки про шкільні справи.
Вислуховуйте їх до кінця.
• Сприяйте участі дитини в трудових справах, які проводяться в дитячому
закладі.
• Намагайтеся самі надавати групі й дошкільному закладу посильну допомогу.
Значну роль у формуванні
позитивного ставлення учнів до праці відіграє громадське визнання. Це піднімає
настрій дитини, виявляє в неї свідоме ставлення до необхідності працювати на
загальну користь.
Трудове виховання грунтується на
певних принципах. В.О. Сухомлинський сформулював їх досить вдало.
Принципи трудового виховання:
- 1.
Єдність трудового виховання і загального розвитку – морального,
інтелектуального, естетичного, фізичного.
- 2.
Розкриття, виявлення, розвиток індивідуальності в праці.
- 3.
Висока моральність праці, її суспільно корисна спрямованість.
- 4.
Раннє залучення до продуктивної праці.
- 5.
Різноманітність видів праці.
- 6.
Постійність, безперервність праці.
- 7.
Наявність рис продуктивної праці дорослих у дитячій праці.
- 8.
Творчий характер праці, поєднання зусиль розуму і рук.
- 9.
Наступність змісту трудової діяльності, умінь і навичок.
- 10.
Загальний характер продуктивної праці.
- 11.
Посильність трудової діяльності.
- 12. Єдність праці і багатогранного життя.
Видатний педагог Антон
Семенович Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім’ї. Він
вважав, що особливо важливою для трудового виховання в сім’ї є участь дитини в
господарських справах. Робота дитини виховує чесність, дбайливість,
колективізм, привчає її рахуватися з інтересами інших людей. Дитяча праця
розвиває бережливість, свідомість, відповідальність, уміння розпоряджатися
своїм часом і планувати свою роботу. Щоденна праця привчає дітей поважати
буденну, хоча не завжди цікаву, але потрібну домашню працю, цінувати і поважати
працю старших.
А. С. Макаренко радив
дотримуватися певних принципів трудового виховання:
1.
Трудове виховання в сім’ї повинно
передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у
суспільній праці.
2.
Праця в сім’ї не повинна бути важкою,
примусовою. Вона мусить бути творчою.
3.
Виховання працелюбства у дітей потрібно
поєднувати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.
4.
У трудовому вихованні дітей слід
виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно
Велику увагу трудовому
навчанню дітей також приділяв Василь Олександрович Сухомлинський. “Трудове
виховання – зазначав педагог, – це, образно кажучи, гармонія трьох понять:
треба, важко, прекрасно. Може і не було б потреби говорити спеціально про
трудове виховання, коли б у школі та сім’ї панувала єдність трьох начал… Немає
і не може бути виховання поза працею і без праці, тому що без праці в усій її
складності і багатоманітності людину не можна виховувати”.
Тільки-но людина криком
оповістить світ про своє народження, починаються її вчинки, починається її
поведінка. Людина поступово відкриває світ, пізнає його розумом і серцем. Вона
бачить матір, усміхається їй, і її перша невиразна думка, якщо тільки можна її
назвати думкою, - це відчування того, що мати (а потім і батько) існує для неї,
для її щастя. Людина спинається на ноги, бачить квітку й пурхаючого над нею
метелика, бачить яскраву іграшку - і мама, і тато радіють, коли він син, радіє…
Чим далі, тим більше вступає в дію закономірність: якщо поведінка, вчинки,
інтереси маленької людини продовжують диктуватися тільки її потребами – людина
калічиться. У неї розвивається ненормальні підвищені вимоги до життя і майже
повністю відсутні вимоги до себе.
Ось
вони де починаються, тонкі, ніжні корінчики, що несуть поживні соки лінощам,
неробству, дармоїдству, безсердечності, байдужості до того, що для мене
працюють інші люди. З роками розвивається духовна пустота, а потім зароджується
й розчарування, яке переживають уже з перших кроків самостійного трудового
життя ті молоді люди, дитинство й отроцтво яких було бездумним задоволенням
їхніх потреб.
Працю
дитини Сухомлинський В. О. розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих
моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть,
щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони повинні забути про легке
безтурботне дитинство для них. Життя дітей не мислиме без праці, без фізичної і
духовної напруги.
