Виховна година на тему: «Особливості трудового виховання в сучасній сім’ї»

Мета: ознайомити учнів з важливістю їх залучення до праці, розкрити роль сім’ї в організації праці учнів.    

   Праця – великий творець людської особистості, духовного багатства, моральної чистоти. І всі ми, вчителі та батьки, прагнемо до того, щоб наші діти були працелюбними, добрими. А як же цього добитися? То ж спробуємо відшукати відповідь 

   Праця – головний вихователь. Необхідно допомогти дитині побачити в ній джерело розвитку своїх здібностей і моральних якостей, підготувати її до активного трудового та суспільного життя, до свідомого вибору професії.

   У сучасній сім'ї повинно здійснюватися вирішення завдань щодо формування у дитини моральних рис у процесі трудового виховання.

   Трудове виховання – процес залучення дітей до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.  

  Трудове виховання має також своїм завданням здійснення початкової професійної освіти та профорієнтації, формування працьовитості, моральних рис, естетичного ставлення до цілей, процесу та результатів праці.

   Трудове виховання в сім'ї проникає в усі явища суспільного життя і повинне здійснюватися всіма педагогічними засобами у процесі будь-якої педагогічно доцільної діяльності з дитиною..   

  Актуальність даного питання полягає у важливості трудового вихованні дітей в сім'ї. Саме в родині закладаються основи моральності людини, формуються норми поведінки, розкриваються внутрішній світ та індивідуальні якості особистості. Сім'я сприяє не тільки формуванню особистості, але і самоствердженню людини, стимулює її соціальну, творчу активність, розкриває індивідуальність.

   Сім'я – це найменша клітина нашого суспільства, в якій, як і в фокусі, відображається все життя нашої країни – говорив В.О. Сухомлинський. Шлюб двох людей не є ще сім'єю, вона виявляється і зміцнюється з народженням дітей. Ще з малечку дітей привчали до праці.

   Велику увагу трудовому навчанню дітей приділяв і В.О. Сухомлинський. "Трудове виховання, – зазначав він, – це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно".

   Працю дитини видатний педагог розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони повинні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей немислиме без праці, без фізичної і духовної напруги. "Життя тисячу разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гру в працю, а саме справжнє трудове життя".

   Пам'ятки з виховання працьовитості.

• Щодня привчайте дитину до праці. Доберіть їй посильні трудові доручення і терпляче домагайтесь їх виконання.

• Радійте успіхам дитини, заохочуйте її трудові починання. Нехай вас не дратують невдачі. Навчіть малюка, як треба робити правильно.

• Ніколи не карайте дітей працею.

• Виховуйте працелюбність і повагу до праці інших особистим прикладом, намагайтеся робити так, щоб у вас слово не розходилося з ділом.

• Обов'язково розповідайте дітям про свою виробничу і громадську діяльність, про працю ваших знайомих, яких вони знають.

• Не залишайте поза увагою розповідь сина чи доньки про шкільні справи. Вислуховуйте їх до кінця.

• Сприяйте участі дитини в трудових справах, які проводяться в дитячому закладі.

• Намагайтеся самі надавати групі й дошкільному закладу посильну допомогу.

   Значну роль у формуванні позитивного ставлення учнів до праці відіграє громадське визнання. Це піднімає настрій дитини, виявляє в неї свідоме ставлення до необхідності працювати на загальну користь.

   Трудове виховання грунтується на певних принципах. В.О. Сухомлинський сформулював їх досить вдало.

Принципи трудового виховання:

• 1. Єдність трудового виховання і загального розвитку – морального, інтелектуального, естетичного, фізичного.
• 2. Розкриття, виявлення, розвиток індивідуальності в праці.
• 3. Висока моральність праці, її суспільно корисна спрямованість.
• 4. Раннє залучення до продуктивної праці.
• 5. Різноманітність видів праці.
• 6. Постійність, безперервність праці.
• 7. Наявність рис продуктивної праці дорослих у дитячій праці.
• 8. Творчий характер праці, поєднання зусиль розуму і рук.
• 9. Наступність змісту трудової діяльності, умінь і навичок.
• 10. Загальний характер продуктивної праці.
• 11. Посильність трудової діяльності.
• 12. Єдність праці і багатогранного життя.

  Видатний педагог Антон Семенович Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім’ї. Він вважав, що особливо важливою для трудового виховання в сім’ї є участь дитини в господарських справах. Робота дитини виховує чесність, дбайливість, колективізм, привчає її рахуватися з інтересами інших людей. Дитяча праця розвиває бережливість, свідомість, відповідальність, уміння розпоряджатися своїм часом і планувати свою роботу. Щоденна праця привчає дітей поважати буденну, хоча не завжди цікаву, але потрібну домашню працю, цінувати і поважати працю старших.

  А. С. Макаренко радив дотримуватися певних принципів трудового виховання:

1.     Трудове виховання в сім’ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.

2.     Праця в сім’ї не повинна бути важкою, примусовою. Вона мусить бути творчою.

3.     Виховання працелюбства у дітей потрібно поєднувати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.

4.     У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно

  Велику увагу трудовому навчанню дітей також приділяв Василь Олександрович Сухомлинський. “Трудове виховання – зазначав педагог, – це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно. Може і не було б потреби говорити спеціально про трудове виховання, коли б у школі та сім’ї панувала єдність трьох начал… Немає і не може бути виховання поза працею і без праці, тому що без праці в усій її складності і багатоманітності людину не можна виховувати”.

  Тільки-но людина криком оповістить світ про своє народження, починаються її вчинки, починається її поведінка. Людина поступово відкриває світ, пізнає його розумом і серцем. Вона бачить матір, усміхається їй, і її перша невиразна думка, якщо тільки можна її назвати думкою, - це відчування того, що мати (а потім і батько) існує для неї, для її щастя. Людина спинається на ноги, бачить квітку й пурхаючого над нею метелика, бачить яскраву іграшку - і мама, і тато радіють, коли він син, радіє… Чим далі, тим більше вступає в дію закономірність: якщо поведінка, вчинки, інтереси маленької людини продовжують диктуватися тільки її потребами – людина калічиться. У неї розвивається ненормальні підвищені вимоги до життя і майже повністю відсутні вимоги до себе.

   Ось вони де починаються, тонкі, ніжні корінчики, що несуть поживні соки лінощам, неробству, дармоїдству, безсердечності, байдужості до того, що для мене працюють інші люди. З роками розвивається духовна пустота, а потім зароджується й розчарування, яке переживають уже з перших кроків самостійного трудового життя ті молоді люди, дитинство й отроцтво яких було бездумним задоволенням їхніх потреб.

   Працю дитини Сухомлинський В. О. розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони повинні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей не мислиме без праці, без фізичної і духовної напруги.